Pingvin in Vin

Чергова знахідка з інтернет-аукціонів — Печатка церковного старости Успенської церкви в Стрижавці.

До речі, сама церква фрагментарно збереглась до наших днів. Від неї лишились міцні стіни, які навіть намагаються відбудувати. А от старі фотографії цього храму мені поки що на очі не траплялись...

Тож ця печатка поки що єдиний історичний артефакт на згадку про стрижавську церкву.



( ЧИТАТИ ДАЛІ )

Незнана архітектурна цікавинка Селища — 8-кутна цвинтарна каплиця 1898 року побудови.

В інтернеті про цю спороду немає жодної інформації. Єдина згадка, яку мені вдалось відшукати, — це всього одне речення в праці Сіцинського (див. останнє фото)


( ЧИТАТИ ДАЛІ )

Ну що ж, завдяки карантину в мене з'вився час зайнятись своїм ЖЖ. Тож буду потроху адаптувати свої колишні дописи з Фейсбука. А оскільки в період самоізоляції найбільше тягне в мандри, почну із глухих сіл, до яких рідко потикаються туристи. Наразі звіт із Нової Прилуки, що в Липовецькому районі.



Садиба Гойжевських не значиться в офіційному переліку історичних чи архітектурних пам'яток, а даремно. Історія дивом збереженого палацу налічує близько 150 років!

За цей час колишній панський будинок розгубив свою велич (більшість декору втрачено, двері та вікна відносно нові, а стіни обшито цементною шубою), але основні пропорції залишились незмінними. В зовнішності споруди добре помітні ознаки стилю класицизм: ризаліти та бічні портики з колонами


( ЧИТАТИ ДАЛІ )

Фотографуючи храм в селі Нова Прилука, я й не підозрював, скільки мороки він мені підкине.

Здавалось, що з ідентифікацією пам'ятки не буде жодних проблем. Все ж таки церква в Новій Прилуці є пам'яткою архітектури національного значення, тож про неї має бути чимало інформації. Але насправді ця святиня підкинула неабияку задачку, для розв'язання якої довелось витратити чимало сил та часу.

Виявилось, що в інтернеті навіть немає точної назви храму! В різних джерелах його називають по-різному. Десь пам'ятка значиться як церква Параскеви, а десь як Троїцька церква.

То що ж це за храм, і яка його історія? Бо складається враження, що цю історію ретельно засекретили.


На початку вересня я разом із vokinburt-ом вибрався на велопокатушку. Ніякого докладного плану на поїздку не було. Вирішили доїхати до староприлуцького палацу, а по дорозі фотографували цікавинки, які впадуть в око.( ЧИТАТИ ДАЛІ... )

Мало хто звертає увагу на придорожній хрест біля повороту на Бохоники, бо ж він зовсім непоказний. А між тим його історія вельми цікава.

Виявляється, хрест зведено ще в ХІХ столітті на честь скасування кріпацтва!


Напис на гранітному постаменті: "Въ память освобожденія крестьянъ".

( +6 ФОТО )

Натрапив в інтернеті на фото Каменю Коцюбинського початку 40-х. В ті часи рівень води в Південному Бузі був набагато нижчим, бо ж іще не було греблі Сабарівської ГЕС.

Для кращої візуалізації зробив склейку "було/стало" та позначив теперішній рівень води лінією синього кольору.


А ще на Камені були встановлені лавочки для відпочинку!

( ЧИТАТИ БІЛЬШЕ )

Зараз ця сіра задрипана триповерхівка на головній вулиці Вінниці виглядає більмом на оці. Мабуть, багато в кого виникало бажання чимшвидше знести цей будинок, зважаючи на його жалюгідний стан, та побудувати на його місці щось нормальне.

Але не варто поспішати, адже це не просто якась халупа. В цій будівлі містився розкішний колись готель "Центральний". Більш того, це найстаріший готель у Вінниці, чиє приміщення збереглось до наших днів!


( ЧИТАТИ ДАЛІ )

В польській мові слово Sklep означає "магазин". А в Черепашинцях є будівля, яку можна назвати "склеп в квадраті". До революції вона була фамільним склепом-усипальнею власників села Здзєховських, а за часів СРСР із неї зробили Sklep, тобто крамницю...



( ЧИТАТИ ДАЛІ )

Навідався до Тульчина на їхній OperaFest. Спершу мені здалося дивним, що такий захід вирішили провести саме в цьому провінційному містечку, адже оперного театру немає навіть у Вінниці. То чому ж фестиваль провели саме в Тульчині?

Відповідь потрібно шукати в історичних книжках, а вони підкажуть, що в другій половині XVIII століття Тульчин був центром оперного мистецтва Поділля! Тодішній власник міста, Станіслав Щенсний Потоцький, звів поряд із палацом свій власний садибний театр. Його репертуар складався з 5-7 опер та 2-3 концертів, а трупа налічувала до 200 акторів!


Мало хто знає, що колишня будівля театру Потоцьких збереглась до наших днів! От тільки її зовнішній вигляд, м'яко кажучи, жалюгідний...

( ЧИТАТИ ДАЛІ )

Випадково надибав на значок, випущений на честь дружби між Вінницею та Пітерборо. Сам значок хоч і рідкісний, але доволі простенький. Та роздивляючись його я задумався: а що являє собою той Пітерборо?


Вікіпедія сповіщає, що населення Пітерборо мало не втричі менше вінницького. Там проживає тільки 160 тисяч чоловік. Та в архітектурному плані англійське місто-побратим може дати нам фору!


Головній пам'ятці Пітерборо — собору святого Петра — більше років, аніж самій Вінниці. Будівництво храму розпочалось ще в 1118 році і тривало аж 120 років!

( +8 фото )