Pingvin in Vin

Натрапив в інтернеті на фото Каменю Коцюбинського початку 40-х. В ті часи рівень води в Південному Бузі був набагато нижчим, бо ж іще не було греблі Сабарівської ГЕС.

Для кращої візуалізації зробив склейку "було/стало" та позначив теперішній рівень води лінією синього кольору.


А ще на Камені були встановлені лавочки для відпочинку!

( ЧИТАТИ БІЛЬШЕ )

Ці фото були зроблені ще минулого року. Чому я не публікував їх раніше? А тому, що на дах СкайПарку я потрапив не зовсім легально, тож треба було ретельно заплутати сліди: вбити охоронця, переспати із слідчим, скомпроментувати суддю та підкупити службового собаку :)

Після усіх цих маніпуляцій місто було захоплено в міцні руки нашої банди! Тепер можна сміливо розказувати, як все було, не боячись відповідальності.

Отож, після ретельно спланованої операції разом із спільниками я проліз на дах. І от що ми звідти побачили...

( +22 фото Вінниці  )

Знайшов на e-bay дуже цікавий лот. Підпис до нього сповіщає, що це Вінниця 1949 року, а робота належить пензлю Олені Марков(ій). Оригінальний підпис лоту: "Elena Markov. Geb. 1949 in Winnica/Ukraine"

Хоча на самій картині чітко видно підпис: S.Markov...

На задньому плані ніби-то видніється водонапірна вежа.

В когось є ідеї, яке саме місце намальоване на цій картині?

UPD: Виявилось, що це зовсім не Вінниця, а Париж! А у Вінниці в 1949 році народилась автор цієї картини.

( Картина повністю )

Зима настала якось несподівано і в новому році всіх налякала вже підзабутими морозами. Тож допоки термометри надворі перейшли на інший бік нульової позначки, теплокровним істотам залишається сидіти в теплих домівках, читати книги чи дивитися фільми. А ще можна бавитись всілякими іграми, наприклад раритетною "Електронікою".

Перед вами найкрутіша електронна іграшка, яка тільки вироблялась на вінницькому ламповому заводі: Електроніка ИМ-12 "Вінні пух".


В порівнянні із звичайними "Електроніками", "Вінні-Пух" — це відчутний крок вперед. Забавка мала кольоровий екран та комплектувалась змінними касетами із різними іграми. Точніше, тільки могла комплектуватись різними касетами. Адже, наскільки мені відомо, "Вінні-Пух" так і залишився єдиною грою із цієї серії, і цікава ідея не мала продовження.

( ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ )

Натрапив у вінницькій ВК спільноті Urban на цікаве фото. На ньому зображено головний павільйон обласної сільськогосподарської виставки.

Судячи із скульптури чоловіка із штурвалом на передньому плані, павільйон використовували не лише для сільськогосподарської виставки, але й для інших експозицій.

Приміщення колишньої виставки збереглося до наших днів.
( ЧИТАТИ ДАЛІ )

А ось що згадує про виставковий павільйон Ніл Крас:
Это было единственное постоянное здание ежегодных осенних выставок. Остальные павильоны: временные, сколоченные из досок, по большей части, полностью открытые. Некоторые экспонаты располагались на помостах.

Выставка занимала обе стороны аллеи, ведущей напрямую к дыре в заборе (официального входа там не было) на ул. Первомайской. Каменный павильон оставался в стороне, справа.

Что выставляли? Обычную сельхозпродукцию. Но - фрукты и овощи необычной величины. И ещё - кок-сагыз. Этот среднеазиатский каучуконос - по команде свыше - пытались выращивать и в Белоруссии, и на Украине. Было много лозунгов. В павильоне с колоннами - всяческие знамёна, полученные за рекордные урожаи, надои, выведение племенного скота, хорошую выживаемость молодняка, пр.

Немного - о технических достижениях, об удобрениях. Таблицы, иллюстрирующие наш рост и процветание. По большому счёту - ничего интересного ни для кого. Я об этих выставках (они были всего-то несколько раз) писал в "Моей Виннице" в главе о Парке культуры и отдыха.

В другие времена года, так сказать, Главный павильон распахивал свои двери для победителей конкурсов народного творчества. Скульптуры из гипса, картины из зёрен мака, кукурузы, проса, и т. п. Изображались, как правило, вожди. И вышивки разным стилем - опять же портретов "всегда живого Ленина", " дорогого и горячо любимого Сталина". И какие-нибудь изделия из соломы. И стих о Ленине, написанный на рисовом зерне (смотреть под лупою). Было немало интересного, необычного. Вот и всё, что вспомнилось сразу

Собаки також люди, тож мусять мати при собі якісь документи. А оскільки сховати паперовий паспорт за пазуху можуть лише шарпеї, то для інших собак потрібні якісь інші посвідчення особи :)

Сьогодні переглянемо невеличку добірку собачих жетонів. Розпочнемо із червоної "медальки" клубу "Астеріон".
( +2 жетона )

На інтернет-аукціоні ebay виставили цікаву добірку фотографій, що були зроблені в Вінниці в часи Другої Світової Війни. Здебільшого на світлинах зображено місцеве населення, але є й кілька знімків вінницьких вулиць.


Початкова ціна на фотографії складала п'ять доларів, але на окремі світлини аукціонні торги підняли ціни в декілька разів. Тож хто хоче придбати ці фото собі до колекції - будьте готові розстатись із кругленькою сумою. А кому цікаво просто подивитись на Вінницю 40-х років - можете переглянути ці світлини в моєму журналі абсолютно безкоштовно :)

( +15 фото )

В один із фотоальбомів ВК-спільноти Історія Вінниці днями було додано тринадцять газетних знімків Вінниці передвоєнного часу. Окремого допису на стіні спільноти з цього приводу не було, тож цікаві та унікальні фотографії ризикують залишитись без належної уваги. Тому беру на себе сміливість виставити ці світлини на загальний огляд.

Задля кращого орієнтування на місцевості підписи до фотографії будуть доповнені посиланнями на яндекс-панорами або ж сучасні знімки з того місця.


Новозбудована бібліотека Тімірязєва, яка тоді мала лише три поверхи, та новенький ліцензійний "фордик" ГАЗ-А перед нею.

( +12 фото )

Про що можуть розповісти нам карти Вінниці? - А розказати вони можуть ого-го скільки всього нового й цікавого. Наприклад, завдяки картам та схемам міста можна дослідити історію перейменування вінницьких вулиць, а також "міграцію" вінницьких топонімів. От ви знали, що ім'я Михайла Коцюбинського в різні часи носило три різні вулиці? Так само тричі "місце прописки" змінювали вулиці Тараса Шевченка, Івана Богуна, Богдана Хмельницького, Михайла Максимовича...


Тож пропоную здійснити картографічну мандрівку вінницькими вулицями різних років, а саме:
- напередодні першого масового перейменування в 1910 році;
- в переддень громадянської війни;
- на початку становлення радянської влади;
- в часи німецької окупації.
І, звісно ж, порівняти побачене із сучасними назвами.

Сьогодні розглянемо, як змінювались назви центральної частини міста.
( ЧИТАТИ ДАЛІ )

За традицією, зустрічаємо п'ятничний вечір пивом. Сьогодні спробуємо пригадати, яку продукцію виробляв Вінницький пивоварний завод сто років назад.


Як бачимо з реклами 1913 року, в ті часи вінницький пивзавод ф.Фучека, І.Глазара та Ф.Котмела виробляв пиво найвищого рівня! За свої смакові якості Чеський та Пльзенський сорти вінницького пива навіть були відзначені Почесним Хрестом та Золотою Медаллю!

( Трішки історії: )