Pingvin in Vin

Ця мандрівка видалась однією з наймальовничіших: цілі зграї метеликів, гранітні пороги Південного Бугу, блакитні затоплені кар'єри, ручний пором та багато чого іншого. Та разом з тим тут поставлений рекорд із із подолання непролазних хащів та іншого бездоріжжя.


Можна було від самого початку запідозрити, що щось піде не так. Зазвичай я ніколи не готуюсь до своїх подорожей. Максимум, що можу зробити, це пошукати в інтернеті якісь місцеві цікавинки, повз які не хотілося б промахнутися. А іноді взагалі визначаюсь із пунктом подорожі безпосередньо на автовокзалі.

Цього ж разу я не лише ретельно спланував пішу частину маршруту, а ще й вивчив розклад руху потрібних мені автобусів!

План був такий: доїхати до Ладижина, а там пересісти на маршрутку до Четвертинівки. Звідти ж неспішно прогулятись мальовничими берегами Південного Бугу, побувати на полі славнозвісної Батозької битви та повернутись назад до Ладижина. Але від самого початку подорожі плани довелось міняти...

( мандрівка в 50 кадрах )

Містечко Вороновиця, що під Вінницею, доволі знане серед туристів. В першу чергу їх сюди вабить палац Грохольських, в якому зараз розміщено музей авіації імені Можайського. Більш обізнані мандрівники приїжджають до Вороновиці ще заради старовинної дерев'яної церкви в передмісті Ганщина та кам'яного Михайлівського костьолу.

В принципі, на цьому відомості про цікавинки Вороновиці вичерпуються. Майже всі звіти звідти повторюють одне одного і по суті є переказами старого путівничка "По Брацлавщині" авторства Дмитра Малакова.

Але невже у Вороновиці більше немає ніяких цікавинок? Адже власний досвід підказує, що практично в кожному містечку можна відшукати багато незвіданих пам'яток. Тому збираюся в дорогу, відкривати для себе невідому Вороновицю.


Попередньо накидую собі завдання-мінімум для пошуків. В першу чергу мені хочеться дізнатися, чи залишився в містечку вокзал вузькоколійної станції та інші залізничні споруди. Адже залізниця в містечку з'явилась іще в 1900 році. Але наприкінці 60-х років ділянку Вінниця-Гайворон перевели на широку колію, і нове залізничне полотно пролягло повз Вороновицю.

Також планую дослідити старовинний католицький цвинтар. Під час попередньої своєї поїздки до Вороновиці я запримітив на вході до кладовища цікаву цегляну браму. Тоді в мене не було часу на обстеження, тож тепер я вирішив виправитись.

Ну й, звісно ж, на головні цікавинки Вороновиці також було цікаво знову подивитись. Тому збираюся в дорогу.

( Розповідь в 78 кадрах )

Пропоную насолодитись чудовими фотографіями замку-палацу Мишок-Холонєвських в Яневі.

Originally posted by m_a_d_m_a_x at Наследие. Янив. Замок-дворец Холоневских.

Продовжуємо нашу мандрівку маєтками Вінниччини разом із Антонієм Урбанським по сторінках його книги - "Z czarnego szlaku i tamtych rubieży". Опісля минулої подорожі до Богушівки (Знаменівки) нині вирушаємо до Чернівецького району, щоб ознайомитись із володіннями шляхетського роду Маньковських в селі Борівка.

Село Борівка отримало свою назву завдяки густим дубовим лісам (борам), в якому воно розташоване. Відоме із середини шістнадцятого століття, коли належало Хомятовським. Опісля Борівка перебувала у володінні Хмилевських, Замойських, Яблоновських...
Під час визвольної війни дана місцевість була під контролем Тимоша Хмельницького та його тестя - молдавського господаря Василя Лупула. В народних переказах ходять легенди, що по Тимошу Хмельницькому на цих землях залишились великі скарби: горщики із червінцями та оздоблені сріблом й коштовностями шаблі.
Опісля повернення Борівки до рук польської шляхти, нею володіли: Потоцькі, Конецпольські, Любомирські й Сосновські, аж поки в 1801 році Борівка не перейшла у власність Маньковських (гербу Заремба).

Докладніше про історичні віхи села можете почитати на сайті: www.sergekot.com, а ми зосередимось на архітектурному надбанні Замойських, які збудували в Борівці чудовий палац серед густого тінистого парку, а поряд звели красивий родинний мавзолей в неоготичному стилі.

От із мавзолея й розпочну - дуже вже він мені подобається.

Він був збудований всередині ХІХ століття Емериком Маньковським, опісля загибелі першої дружини - Генрієти Липковської. Всередині мавзолею була розміщена мармурова скульптура Генрієти в повен зріст, а також саркофаг із тілом покійної.

Мавзолей мав стати родинною усипальницею Маньковських, але історія внесла свої корективи... В часи революції маєток Замойських було повністю знищено, тож ні мавзолей, ні, тим більше, палац до наших днів не збереглися...
Зате залишились фотографії та малюнки, за якими можна скласти уявлення про палац.
( Read more... )

Саме цього дня, 10-го лютого 1831 року народилась відома меценатка, берегиня музики - Надія Філаретівна фон Мекк (дівоче прізвище - Фроловська).



Вінничанам постать Надії філаретівни цікава в першу чергу тим, що в наших краях, в містечку Браїлові, зберігся родинний маєток фон Мекків.

Саме Браїлів був улюбленою резиденцією Надії Філаретівни (а у фон Мекків було декілька маєтків в різних куточках Російської імперії). Саме до Браїлова на запрошення Надії Філаретівни п'ять разів приїздив уславлений композитор Петро Ілліч Чайковський. Причому Чайковський приїздив сюди не лише заради відпочинку, але й для натхнення. В Браїлові були написані опера «Орлеанська діва», перша оркестрова сюїта, серенада Дон Жуана на слова Олексія Толстого, «Піліпінелла», близько двадцяти романсів на слова різних авторів, п'єси для скрипки...

А щоб оцінити усі красоти Браїлова, які так надихали великого композитора, пропоную навідатись в гості до сьогоднішньої іменинниці - Надії Філаретівни фон Мекк. Причому нашу віртуальну подорож в якості екскурсоводу буде супроводжувати сам Петро Ілліч Чайковський, адже в якості супровідного тексту використано цитати із його листування з Надією Філаретівною.
.....


Originally posted by posterrr at По Браилову вместе с Чайковским

Браилов - это чУдное местечко (буду называть его именно "местечком", а не поганым совковым определением ПГТ - "поселок городского типа")... Так вот, Браилов - это чУдное местечко, живописно расположившееся среди замечательных природнык красот Подолии.

О нем я уже делал запись, но такой замечательный городок заслуживает большего, нежели один только пост в жж. Шутка ли - здешними красотами неоднократно вдохновлялся Петр Ильич Чайковский. И не только вдохновлялся, но и подробно излагал свои впечатления от Браилова в переписке с хозяйкой имения - Надеждой фон Мекк.
Теперь же письма выдающегося композитора будут служить нам своеобразным путеводителем по Браилову.


А пока вместе с Чайковским получаем приглашение от Надежды фон Мекк:
"У меня есть желание, чтобы Вы побывали в том месте, которое я так люблю, в которое я всегда стремлюсь сердцем, в котором есть для меня много дорогих воспоминаний, – в нашем Браилове."

Не правда ли, от такого предложения невозможно отказаться? :)
Так что собираемся в дорогу, и по пути следования в железнодорожном вагоне изучаем общие сведения о Браиловском имении в изложении хозяйки - Надежды Филаретовны:

"Браилов стоит три миллиона и дает дохода (валового) шестьсот тысяч, из них четыреста тысяч сахарный завод и двести тысяч экономия, но ведь все это в Браилове же и поглощается. У меня есть один знакомый, который говорит, что “Браилов - это маленькое государство”, и это очень метко, потому что там действительно все ведется на государственную ногу и дефицит, так же как у нас в России, в государственном бюджете"

( прогулка в 59 кадрах )

Вінничина очима відомого блогера та затятого мандрівника Андрія Бондаренка (andy_babubudu)
До фокусу окрім самої Вінниці потрапили Тульчин, а також Іванів та Гущинці (Калинівського району).
Приємного перегляду!

Originally posted by andy_babubudu at Вдруге на Вінниччині

Оглядова екскурсія маловідомими, проте напрочуд мальовничими куточками Вінниччини від краєзнавця Дмитра Антонюка.
На нас чекають: село Стіна Томашпільського району; Браїлів; Копайгород; Озаринці, Юрківці та Могилів-Подільський, Борівка та Чернівці.


Originally posted by templar_ua at Вінниччина невідома ч. 1

Originally posted by yarejka at Джурин.