Вінниця — батьківщина білих ведмедів
Mar. 25th, 2018 02:36 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
in_vinКоли середина березня зустрічає тебе морозами, а сніг лежить ледь не до Пасхи, мимоволі починаєш думати, що Поділля знаходиться десь за полярним колом. В принципі, це недалеко від істини, адже Вінниця — батьківщина білих ведмедів!
Не віриться? А даремно! На доказ цього твердження можу показати спеціальний значок із написом "Винница" на колодці та зображенням білого ведмедя :)
Звісно, я жартую про "батьківщину білих ведмедів". Але значок таки справжній, а не витвір Фототошопу. Такі значки видавали робітникам вінницького будівельно-монтажного управління, яке допомагало зводити місто Провидіння на Чукотці!
Провидіння знаходиться на іншому кінці світу біля Берингової протоки, фактично в крайній східній точці Євразії.
Коли я захотів взнати кілометраж між Вінницею та містом Провидіння, то Гугл-мапи повідомили, що такого маршрута не існує. А коли заміряв відстань напряму, а не по дорогах, то виявилось, що найкоротший шлях пролягає фактично через Північний полюс, через що траєкторія на карті відобразилась дугою.
В радянські часи на будівництво Провидіння не жаліли ні грошей, ні сил, адже це місто-порт було важливою точкою Північного морського шляху. Саме за це воно отримало неофіційну назву Ворота Арктики.
Оскільки Америка звідси зовсім поруч, в районі бухти Провидіння були розташовані численні військові частини. Крім того сусідство із США надавало додатковий стимул вкладати величезні кошти, щоб показати капіталістам, що СРСР не тільки догнав, а й перегнав їх. Якщо по той бік Берингової протоки портові містечка одноповерхові, через що виглядають по-сільському, то Провидіння забудували панельними 4-х та 5-поверхівками.
Для такого масштабного будівництва залучались робітники зі всього Союзу, в тому числі й з Вінниці, про що на згадку залишився значок.
Нині Провидіння продовжує жити на державні дотації, але їх обсяг, в порівнянні із радянськими часами, значно скоротився. Товарообіг порту впав, а військові частини було розформовано, тож місто занепадає...
Проте головна фішка Провидіння зовсім не архітектура чи міський благоустрій, а навколишня природа!
Хоча місця тут суворі на вигляд але вельми романтичні, навіть чимось схожі на Ісландію.
Тут так само майже немає рослинності...
Так само повно снігів та льоду...
Такі ж мальовничі озера...
Такі ж брутальні скелі...
Такі самі тихі бухти й гавані...
Й так само є термальні джерела!
Готуючи цей допис, я спершу планував обмежитись кількома рядками з Вікіпедії та двома-трьома рандомними фото з інтернету, але потім натрапив на чудовий ЖЖ Однажды на Чукотке. Усі фотографії цього допису взяті звідти. А кому захотілось дізнатись більше про Провидіння, той може прочитати чимало цікавого за тегом Провидения.
Не віриться? А даремно! На доказ цього твердження можу показати спеціальний значок із написом "Винница" на колодці та зображенням білого ведмедя :)
Звісно, я жартую про "батьківщину білих ведмедів". Але значок таки справжній, а не витвір Фототошопу. Такі значки видавали робітникам вінницького будівельно-монтажного управління, яке допомагало зводити місто Провидіння на Чукотці!
Провидіння знаходиться на іншому кінці світу біля Берингової протоки, фактично в крайній східній точці Євразії.
Коли я захотів взнати кілометраж між Вінницею та містом Провидіння, то Гугл-мапи повідомили, що такого маршрута не існує. А коли заміряв відстань напряму, а не по дорогах, то виявилось, що найкоротший шлях пролягає фактично через Північний полюс, через що траєкторія на карті відобразилась дугою.
В радянські часи на будівництво Провидіння не жаліли ні грошей, ні сил, адже це місто-порт було важливою точкою Північного морського шляху. Саме за це воно отримало неофіційну назву Ворота Арктики.
Оскільки Америка звідси зовсім поруч, в районі бухти Провидіння були розташовані численні військові частини. Крім того сусідство із США надавало додатковий стимул вкладати величезні кошти, щоб показати капіталістам, що СРСР не тільки догнав, а й перегнав їх. Якщо по той бік Берингової протоки портові містечка одноповерхові, через що виглядають по-сільському, то Провидіння забудували панельними 4-х та 5-поверхівками.
Для такого масштабного будівництва залучались робітники зі всього Союзу, в тому числі й з Вінниці, про що на згадку залишився значок.
Нині Провидіння продовжує жити на державні дотації, але їх обсяг, в порівнянні із радянськими часами, значно скоротився. Товарообіг порту впав, а військові частини було розформовано, тож місто занепадає...
Проте головна фішка Провидіння зовсім не архітектура чи міський благоустрій, а навколишня природа!
Хоча місця тут суворі на вигляд але вельми романтичні, навіть чимось схожі на Ісландію.
Тут так само майже немає рослинності...
Так само повно снігів та льоду...
Такі ж мальовничі озера...
Такі ж брутальні скелі...
Такі самі тихі бухти й гавані...
Й так само є термальні джерела!
Готуючи цей допис, я спершу планував обмежитись кількома рядками з Вікіпедії та двома-трьома рандомними фото з інтернету, але потім натрапив на чудовий ЖЖ Однажды на Чукотке. Усі фотографії цього допису взяті звідти. А кому захотілось дізнатись більше про Провидіння, той може прочитати чимало цікавого за тегом Провидения.
