![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
in_vinПродовжуємо нашу мандрівку маєтками Вінниччини разом із Антонієм Урбанським по сторінках його книги - "Z czarnego szlaku i tamtych rubieży". Опісля минулої подорожі до Богушівки (Знаменівки) нині вирушаємо до Чернівецького району, щоб ознайомитись із володіннями шляхетського роду Маньковських в селі Борівка.
Село Борівка отримало свою назву завдяки густим дубовим лісам (борам), в якому воно розташоване. Відоме із середини шістнадцятого століття, коли належало Хомятовським. Опісля Борівка перебувала у володінні Хмилевських, Замойських, Яблоновських...
Під час визвольної війни дана місцевість була під контролем Тимоша Хмельницького та його тестя - молдавського господаря Василя Лупула. В народних переказах ходять легенди, що по Тимошу Хмельницькому на цих землях залишились великі скарби: горщики із червінцями та оздоблені сріблом й коштовностями шаблі.
Опісля повернення Борівки до рук польської шляхти, нею володіли: Потоцькі, Конецпольські, Любомирські й Сосновські, аж поки в 1801 році Борівка не перейшла у власність Маньковських (гербу Заремба).
Докладніше про історичні віхи села можете почитати на сайті: www.sergekot.com, а ми зосередимось на архітектурному надбанні Замойських, які збудували в Борівці чудовий палац серед густого тінистого парку, а поряд звели красивий родинний мавзолей в неоготичному стилі.
От із мавзолея й розпочну - дуже вже він мені подобається.
Він був збудований всередині ХІХ століття Емериком Маньковським, опісля загибелі першої дружини - Генрієти Липковської. Всередині мавзолею була розміщена мармурова скульптура Генрієти в повен зріст, а також саркофаг із тілом покійної.
Мавзолей мав стати родинною усипальницею Маньковських, але історія внесла свої корективи... В часи революції маєток Замойських було повністю знищено, тож ні мавзолей, ні, тим більше, палац до наших днів не збереглися...
Зате залишились фотографії та малюнки, за якими можна скласти уявлення про палац.
1.
Завдяки акварелі Наполеона Орди можемо побачити, як виглядала садиба Маньковських на початку 1870-х років.
За ставом на Бушинці височіє двопеверховий палац, який почав зводити Северин Маньковський приблизно в 1820 році. До будівництва палацу було долучено італійських архітекторів,які й створили "обличчя" палацу в пізньо-класицистичному стилі.
Якщо уважно придивитись до акварелі, то праворуч від палацу біля ялини можна побачити обриси мавзолею...
2.
За свідченнями родичів, син Северина Маньковського - Емерик, якому в спадок перейшла Борівська резиденція, був геть позбавленим доброго смаку. Тож при ньому палац обріс численними прибудовами та втратив цілісність свого первинного виду.
За наказом Емерика Маньковського палац позбувся портика з колонами, до правого бічного фасаду було прибудувано крило, а до лівого — дерев'яну веранду. Спереду ж прибудували закритий тамбур із зимовим садом і фонтанами, який зображено на фотографії.
3.
Якщо ззовні палац не справляв особливого враження, то всередині було набагато цікавіше! - Чого вартий лише вестибюль із парадними сходами, обабіч яких за екзотичними пальмами ховались фігури двох негрів із підсвічниками!
4.
Багато оздоблена "Зелена зала" із розкішними розписами, вишуканими меблями та паркетною підлогою. В глибині видно більярдну та кабінет Емерика Маньковського.
5.
Бальна зала була ще більш вражаючою. Ви лишень погляньте на цей паркет!
6.
Їдальня із численними родинними портретами, що належать пензлю Генріха Гольпейна.
7.
Гості маєтку під'їжджають до парадного входу-оранжереї. Позаду них видніється цікава башточка, ймовірно водонапірна. А праворуч поза кадром повинен бути квадратний газон з квітковими партерами і фонтаном посередині.
Навіть не віриться, що вся ця краса була знищена за революції...
Що ж на цьому історичні фотографії закінчились, час поглянути, на Борівку наших часів:
8.
В першу чергу в сучасній Борівці звертає на себе увагу будинок культури з колонами, балконом та залишками цікавого декору.
9.
Те що будівля старовинна - не викликає сумнівів, адже стандартні "сталінки" сільських будинків культури мають інші пропорції.
А якщо поглянути на споруду з супутника, то можна відзначити, що початково вона мала іще один фасад, до якого потім "приліпили" довгу прибудову.
Цікаво, що ж початково містилось в стінах теперішнього будинку культури?
10.
Від місцевих мешканців можна почути, що до цієї будівлі веде широченний підземний хід, по якому можна проїхати кіньми з каретою, а сама споруда колись була панською стайнею. Хоча мені в таке зовсім не віриться, адже будинок архітектурно виглядає цивільною, а не господарською спорудою. Приміром: будинком управителя, училищем або лікарнею цукрового заводу
11.
Оскільки мова зайшла про Борівський цукровий завод, то навідаємось і до нього. На заводську територію веде ось така брама.
12.
Заводський корпус виглядає напрочуд харизматично.
13.
Під дахом видніється рік будівництва корпусу.
14.
Напівзруйнований стан додає заводському цеху особливого шарму - із деяких ракурсів видається, що це зовсім не завод, а покинутий середньовічний замок...
15.
Іще один вигляд на заводське подвір'я.
16.
17.
Господарські приміщення цукрового заводу.
А тепер спробуємо визначити місце, де знаходився палац Маньковських:
18.
На дво-верстовій карті 1910-12 років звертають увагу два фільварки на східному й західному березі річки Бушинки. На сайті www.sergekot.com сказано, що на місці колишнього маєтку Маньковських тепер зведено школу - а це якраз на території "західного" фільварку.
Але знову ж таки дозволю собі засумніватись у цій версії. Адже на малюнку Наполеона Орди палац зображено в оточенні густого саду, а на карті сад позначено лише біля "східного" фільварку.
19.
Звернемося за допомогою до більш ранньої "три-верстовки" Шуберта 1868 року. На цій карті чітко видно, що панський маєток (Господский двор) знаходиться на східному боці Бушинки, там де сад! Тоді як на місці "західного" фільварку в ті часи був тартак.
Тож місце розташування палацу слід шукати на протилежному березі від школи!
До речі, на триверстовці іще присутній ставок, який невдовзі буде спущений Емеріком Маньковським для того, щоб завдати збитків цукровому заводу "Беккерс"! (докладніше про це читайте на сайті www.sergekot.com)
Цікаво й те, що й цукровий завод з плином часу перебрався на інший берег Бушинки.
20.
Тепер розглянемо Борівку на супутниковій мапі Bing.
Жовтим кружечком на карті позначено будинок культури.
Синім кружечком - залишки цукрового заводу 1911 року.
Зеленим багатокутником обведено територію колишнього маєтку Маньковських.
Червоний кружечок - приблизне місце знаходження палацу.
21.
І насамкінець - більш крупний план, на якому блакитним овалом обведено теперішній стадіон, що розташований на дні колишнього ставка, а зеленим прямокутником - залишки саду садиби Маньковських. Як не прикро, але це все, що тепер лишилось від колись розкішної резиденції...
Село Борівка отримало свою назву завдяки густим дубовим лісам (борам), в якому воно розташоване. Відоме із середини шістнадцятого століття, коли належало Хомятовським. Опісля Борівка перебувала у володінні Хмилевських, Замойських, Яблоновських...
Під час визвольної війни дана місцевість була під контролем Тимоша Хмельницького та його тестя - молдавського господаря Василя Лупула. В народних переказах ходять легенди, що по Тимошу Хмельницькому на цих землях залишились великі скарби: горщики із червінцями та оздоблені сріблом й коштовностями шаблі.
Опісля повернення Борівки до рук польської шляхти, нею володіли: Потоцькі, Конецпольські, Любомирські й Сосновські, аж поки в 1801 році Борівка не перейшла у власність Маньковських (гербу Заремба).
Докладніше про історичні віхи села можете почитати на сайті: www.sergekot.com, а ми зосередимось на архітектурному надбанні Замойських, які збудували в Борівці чудовий палац серед густого тінистого парку, а поряд звели красивий родинний мавзолей в неоготичному стилі.
От із мавзолея й розпочну - дуже вже він мені подобається.
Він був збудований всередині ХІХ століття Емериком Маньковським, опісля загибелі першої дружини - Генрієти Липковської. Всередині мавзолею була розміщена мармурова скульптура Генрієти в повен зріст, а також саркофаг із тілом покійної.
Мавзолей мав стати родинною усипальницею Маньковських, але історія внесла свої корективи... В часи революції маєток Замойських було повністю знищено, тож ні мавзолей, ні, тим більше, палац до наших днів не збереглися...
Зате залишились фотографії та малюнки, за якими можна скласти уявлення про палац.
1.
Завдяки акварелі Наполеона Орди можемо побачити, як виглядала садиба Маньковських на початку 1870-х років.
За ставом на Бушинці височіє двопеверховий палац, який почав зводити Северин Маньковський приблизно в 1820 році. До будівництва палацу було долучено італійських архітекторів,які й створили "обличчя" палацу в пізньо-класицистичному стилі.
Якщо уважно придивитись до акварелі, то праворуч від палацу біля ялини можна побачити обриси мавзолею...
2.
За свідченнями родичів, син Северина Маньковського - Емерик, якому в спадок перейшла Борівська резиденція, був геть позбавленим доброго смаку. Тож при ньому палац обріс численними прибудовами та втратив цілісність свого первинного виду.
За наказом Емерика Маньковського палац позбувся портика з колонами, до правого бічного фасаду було прибудувано крило, а до лівого — дерев'яну веранду. Спереду ж прибудували закритий тамбур із зимовим садом і фонтанами, який зображено на фотографії.
3.
Якщо ззовні палац не справляв особливого враження, то всередині було набагато цікавіше! - Чого вартий лише вестибюль із парадними сходами, обабіч яких за екзотичними пальмами ховались фігури двох негрів із підсвічниками!
4.
Багато оздоблена "Зелена зала" із розкішними розписами, вишуканими меблями та паркетною підлогою. В глибині видно більярдну та кабінет Емерика Маньковського.
5.
Бальна зала була ще більш вражаючою. Ви лишень погляньте на цей паркет!
6.
Їдальня із численними родинними портретами, що належать пензлю Генріха Гольпейна.
7.
Гості маєтку під'їжджають до парадного входу-оранжереї. Позаду них видніється цікава башточка, ймовірно водонапірна. А праворуч поза кадром повинен бути квадратний газон з квітковими партерами і фонтаном посередині.
Навіть не віриться, що вся ця краса була знищена за революції...
Що ж на цьому історичні фотографії закінчились, час поглянути, на Борівку наших часів:
8.
В першу чергу в сучасній Борівці звертає на себе увагу будинок культури з колонами, балконом та залишками цікавого декору.
9.
Те що будівля старовинна - не викликає сумнівів, адже стандартні "сталінки" сільських будинків культури мають інші пропорції.
А якщо поглянути на споруду з супутника, то можна відзначити, що початково вона мала іще один фасад, до якого потім "приліпили" довгу прибудову.
Цікаво, що ж початково містилось в стінах теперішнього будинку культури?
10.
Від місцевих мешканців можна почути, що до цієї будівлі веде широченний підземний хід, по якому можна проїхати кіньми з каретою, а сама споруда колись була панською стайнею. Хоча мені в таке зовсім не віриться, адже будинок архітектурно виглядає цивільною, а не господарською спорудою. Приміром: будинком управителя, училищем або лікарнею цукрового заводу
11.
Оскільки мова зайшла про Борівський цукровий завод, то навідаємось і до нього. На заводську територію веде ось така брама.
12.
Заводський корпус виглядає напрочуд харизматично.
13.
Під дахом видніється рік будівництва корпусу.
14.
Напівзруйнований стан додає заводському цеху особливого шарму - із деяких ракурсів видається, що це зовсім не завод, а покинутий середньовічний замок...
15.
Іще один вигляд на заводське подвір'я.
16.
17.
Господарські приміщення цукрового заводу.
А тепер спробуємо визначити місце, де знаходився палац Маньковських:
18.
На дво-верстовій карті 1910-12 років звертають увагу два фільварки на східному й західному березі річки Бушинки. На сайті www.sergekot.com сказано, що на місці колишнього маєтку Маньковських тепер зведено школу - а це якраз на території "західного" фільварку.
Але знову ж таки дозволю собі засумніватись у цій версії. Адже на малюнку Наполеона Орди палац зображено в оточенні густого саду, а на карті сад позначено лише біля "східного" фільварку.
19.
Звернемося за допомогою до більш ранньої "три-верстовки" Шуберта 1868 року. На цій карті чітко видно, що панський маєток (Господский двор) знаходиться на східному боці Бушинки, там де сад! Тоді як на місці "західного" фільварку в ті часи був тартак.
Тож місце розташування палацу слід шукати на протилежному березі від школи!
До речі, на триверстовці іще присутній ставок, який невдовзі буде спущений Емеріком Маньковським для того, щоб завдати збитків цукровому заводу "Беккерс"! (докладніше про це читайте на сайті www.sergekot.com)
Цікаво й те, що й цукровий завод з плином часу перебрався на інший берег Бушинки.
20.
Тепер розглянемо Борівку на супутниковій мапі Bing.
Жовтим кружечком на карті позначено будинок культури.
Синім кружечком - залишки цукрового заводу 1911 року.
Зеленим багатокутником обведено територію колишнього маєтку Маньковських.
Червоний кружечок - приблизне місце знаходження палацу.
21.
І насамкінець - більш крупний план, на якому блакитним овалом обведено теперішній стадіон, що розташований на дні колишнього ставка, а зеленим прямокутником - залишки саду садиби Маньковських. Як не прикро, але це все, що тепер лишилось від колись розкішної резиденції...
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2015-03-04 07:10 am (UTC)завод теж класний, цегляні будівлі взагалі дуже гарно виглядають і вік додає їм свого певного шарму :) дивно, що не цінують такі будинки, а надають натомість перевагу незрозумілим новобудовам. я б краще відновлювала ті невеличкі будівлі, що є на території заводу, ніж будувати нові.
ех, мати б лише декілька мільярдів))
no subject
Date: 2015-03-04 12:43 pm (UTC)Їдальня, справді, слугувала для для прийомів та балів.
Промислова архітектура столітньої давнини взагалі дуже естетична. В Радомишлі млин відреставрували і видають його за середньовічний замок :)
no subject
Date: 2015-03-05 05:55 am (UTC)те, що завод відремонтували то дуже круто. Я сама біля такого живу, тільки значно більшого, і з болем спостерігаю як щодня він все більше руйнується.
але ж обманювати некрасиво :) хоч на замок завод в Радомишлі трошки схожий)
no subject
Date: 2015-03-05 12:16 pm (UTC)А біля якого заводу живеш? Часом не коло горілчаного заводу Бачевського?
no subject
Date: 2015-03-06 07:45 pm (UTC)я живу біля заводу Сільмаш, там теж багато старих цехів з червоної цегли. таких (https://www.google.com.ua/maps/@49.830483,23.985878,3a,75y/data=!3m5!1e2!3m3!1s-yEvnxPO5N5w%2FTLSoJINJ2xI%2FAAAAAAAAHf8%2FNZT2OeecgFk!2e4!3e12?hl=uk)
no subject
Date: 2015-03-06 09:50 pm (UTC)no subject
Date: 2015-03-07 11:04 pm (UTC)Таке враження, що "їдальня" (фото №6), за яку ти питаєш - насправді є бальною залою . Тобто столик прибирався вбік, і в кімнаті можна було танцювати. А щоб перепочити - можна було сісти на один із стільців по периметру кімнати. До того ж пакет там вичовганий, наче від від танців (в звичайній їдальні важко було б так затерти паркет).
А на справжню їдальню більш схоже фото №4.
no subject
Date: 2015-03-08 08:05 am (UTC)але маєток всеодно був надзвичайно класним, шкода, що тепер доводиться лише гадати, що і як там було всередині
no subject
Date: 2015-03-08 12:10 pm (UTC)А маєток дуже класний. І на черзі ще близько шестидесяти маєтків Вінниччини :)