Вінниця в "розфарбовках" - кольорові листівки початку ХХ століття

[in_vin]

В прадавні часи, коли Земна куля була ще тепленькою і по ній тупотіли мамонти, коли прогрес у вигляді кольорової фотографії іще не дістався до наших країв, але мати гарні яскраві світлини все-ж таки дуже кортіло... Так от, в ті далекі часи доводилось розфарбовувати чорно-білі листівки фарбами й пензликами.

Попит на розфарбовані краєвиди був гарним, тож виготовлення "кольорових" листівок було налагоджено в "промислових масштабах". Тобто такі листівки серійно видавались численними типографіями. Тож завдяки їхнім зусиллям ми можемо просто зараз поглянути на Вінницю початку ХХ століття в кольорі.

Щоправда, до зображених на листівках кольорів потрібно відноситись скептично - відповідність кольорів на картках справжнім залежала від сумлінності самого "художника", який міг використовувати кольори які йому подобаються, замість тих, що відповідали дійсності.

Крім того, видавництво взагалі могло бути "не місцевим". Приміром, багато фотокарток з краєвидами Вінниці було надруковано в губернському Кам'янці.
Отож, прохання критично ставитись до "справжності" кольорів на таких листівках. Так само, як і до розфарбованих чорно-білих фільмів :)

Але, безперечно, кольорові листівки столітньої давнини є цінним та цікавим надбанням. Тож пропоную розглянути розфарбовані фотокартки Вінниці.

1.

Розпочинаємо свою подорож кольоровою Вінницею із головної вулицею міста - Поштової (тепер Соборної) вулиці.
Фотограф знаходився на перехресті сучасних вулиць Соборної та Козицького та цілив об'єктивом в напрямку теперішніх МакДональдсу та Скай-парку.
Як бачимо, головна артерія міста за сотню років змінилась майже до невпізнанності.


2.

Славнозвісний готель "Бель-Вю", що знаходився на розі теперішніх вулиць Соборної та Козицького.
Ця красива споруда була знесена на початку восьмидесятих років чи то через її аварійний стан і просідання у "вінницькі катакомби", чи то задля звільнення місця для чергової залізо-бетонної споруди на зразок міськради.

3.

Готель "Франція", нині більше знаний за назвою "кафе Вогник".
Розфарбовка нам каже, що від народження будинок мав благородний бежевий колір.

UPD: Як виявилось згодом, насправді саме ця розфарбовка нам зовсім нічого не каже, позаяк ця листівка початково була чорно-білою, і отримала свої кольори вже в нас час, завдяки старанням u_ognia

4.

Скромна Гоголівська бібліотека, яку згодом добудували до розмірів нинішньої бібліотеки імені Тимірязєва.

Проте, на цій листівці цікава навіть не стільки споруда бібліотеки з червоної цегли, як будівля Реального училища (тепер - Торгово-економічний інститут), яка проглядає на задньому плані.

Як бачимо, Реальне училище пофарбоване в блідо-блакитний колір із червоним дахом. Можна було б сприйняти дані кольори за власну фантазію художника, але...
5.

...Але наступна листівка із зображенням Реального училища пропонує ті самі кольори!
Так, два рази - ще може бути простим збігом. Хоч, може, Реальне училище і справді мало такі кольори від народження?

6.

Вигляд теперішньої вулиці Грушевського із будівлею суду та водонапірною вежею.
Листівка не має звичного для дореволюційної доби підпису, що на ній зображено. Тож цілком ймовірно, що ця фотокартка була розмальована вже в більш пізні часи.

7.

Краєвид Бугу із місцини Кумбари (район теперішньої школи №3)

8.

А тепер краєвид скелі Кумбарі від Бугу.

9.

Перенесемося вниз по течії Бугу (або вниз по теперішній вулиці Козицького) в район теперішнього староміського мосту.
Як бачимо, Старе Місто сотню років назад було суцільним зеленим садом.

10.

Хоча в зелені втопало не лише Старе Місто, але й правий берег Вінниці в районі теперішніх вулиць Свердлова, Козицького, Пушкіна та Червоних Партизан.
Також варто відзначити пісочний беж будинку капітана Четкова (теперішнє управління містобудування та архітектури). Не факт, що будинок насправді був такого кольору, але і теперішній рожевий викликає багато сумнівів та запитань.

11.

UPD: вінницьке передмістя Садки. (додано 28 травня)

На цьому прогулянка розфарбованою Вінницею початку ХХ століття завершена. Будемо сподіватись, що в архівах та приватних колекціях віднайдуться нові, досьогодні незнані "розфарбовки" із віковою історією, і в нас буде привід повторити цю "прогулянку" :)

Comments

[u-ognia.livejournal.com]

откуда они?

[in-vin.livejournal.com]

Из разных источников собраны. Например из Общества винницких филокартистов или различных интернет-аукционов вроде s-collection.com.ua или ruscarts.ru

[in-vin.livejournal.com]

блииин... так отель "Франция" (Вогник) - это ты разукрасила? :)))

[u-ognia.livejournal.com]

да..

[in-vin.livejournal.com]

:)))
А я накопал это фото в журнале у Хумуса (humus.livejournal.com/3516996.html) - и искренне верил, что это оригинальная открытка начала ХХ века)))

[u-ognia.livejournal.com]

страшное дело. нет, я хотела тебе сказать, что, но потом на время сама засомневалась, пока не проверила, а потом подумала, что писать о том, что раскраска моя - как-то странно, но уж точно вымышлено, как например, я крышу торгового всегда зелёным делала, а оказалось, что она коричневая была, короче, да, виновата, прости)

[in-vin.livejournal.com]

Да ладно - сам виноват, что не проверил :)
В своё оправдание могу сказать, что в гугл-поиске аналогов этой фотографии не значилось. Вдобавок, у неё вроде бы как более приглушенная цветовая гамма:
(http://fotki.yandex.ru/next/users/staruy-gorod/album/190319/view/477844?page=0)

[u-ognia.livejournal.com]

меня это же и смутило. потому что я тогда раскрашивала с ноута, а там дикие цвета. но есть как минимум два момента, которые указывают на авторство. короче, это всё неважно.

[in-vin.livejournal.com]

Еще как важно!
Добавил в пост твоё авторство, дабы не вводить других в заблуждение :)

Это хоть одна твоя раскраска, или еще какие затесались?

[u-ognia.livejournal.com]

нет, вроде. но ты знаешь, что меня удивило.. мои ноутные раскраски подчас не так ужасны, если верить диким мазкам и краскам того, что ты тут выложил. поэтому я и удивилась, откуда они такие взялись. но если это всё и правда раскраски начала прошлого века, то .. наверное, мне не стоит больше раскрашивать изображения:)

[in-vin.livejournal.com]

Конечно же стОит! :)

Будем открывать для себя цветную уездную Винницу :)

[u-ognia.livejournal.com]

воображаемую! понимаешь?) мы ещё с ежом спорили.. какого цвета был бельВю? я говорю, не знаю, он мне говорит, может, голубого ? но это всё смешно. вот зе поинт? я знаю, какого цвета был буг .. и трава.. и лодки. но бель вю? огонёк? нет.. тут надо чётко разграничивать реальность с фантазией

[in-vin.livejournal.com]

Прекрасно понимаю, что воображаемую.
Но! В этом есть свои плюсы! Например, сделать несколько разных цветовых вариантов, а потом размышлять - какой из них более достоверный :)

[u-ognia.livejournal.com]

разве что так.. и так же это и подавать. тогда айм ин
помнишь, откуда раскраски и начались?) ёж выложил фотошоп какого-то чувачка по поводу савоя..) и понеслась)

[in-vin.livejournal.com]

Я всегда свято верил, что умею правильно подавать информацию :)

Фотошоп ради фотошопа не пройдёт! :)

[22lr.livejournal.com]

в корридорах второй школы раньше висели, эти все свитлыны

нахера их красить не понятно

[in-vin.livejournal.com]

Это сейчас, в эпоху технического прогресса непонятно, зачем было красить открытки. А в былые времена такие "крашенки" казались чудом высоких технологий :)

Что-то похожее сейчас происходит с 3-D видео - большинство современных "объемных" кинокартин сделаны "потому что так модно", а вовсе не для более реалистичной картинки :)

[22lr.livejournal.com]

в школе висели ч/б

[in-vin.livejournal.com]

Черно-белых открыток того времени было на порядок больше, нежели цветных.

К тому же сильно сомневаюсь, что в школе висели оригиналы :)

[22lr.livejournal.com]

в коридорчике? фотокопии конечно

[in-vin.livejournal.com]

А вообще хорошо, что во второй школе такой исторический закуток организован.

[22lr.livejournal.com]

весь второй этаж и отдельно целая аудитория под музей, триста лет назад была.

[in-vin.livejournal.com]

Если меня не подводит зрение, то музейная комната во второй школе действует до сих пор. По крайней мере, зимними вечерами в светящихся окнах было видно что-то очень похожее на музейную выставку фотографий.