День в історії - Ігор Губаржевський
May. 30th, 2014 05:12 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
in_vin30 травня - день народження талановитих ті багатогранних людей. Наприклад таких, як Каша Сальцова (обличчя музичного гурту "Крихітка") або Осип Шор (прототип славнозвісного Остапа Бендера).
Вінниччина цього дня подарувала світові Ігоря Володимировича Губаржевського - письменника, мовознавця, викладача, священика, якому довелось плідно попрацювати не лише на теренах власної батьківщини, але й перебуваючи в еміграції.
Губаржевський І.В. належить до того покоління українських діячів, життя яких під тиском історичних, військових, ідеологічних обставин було поділено щонайменше на два пласти: життя на батьківщині і в еміграції. Крім того, ім’я І.В.Губаржевського, як й імена більшості українців, що, намагаючись спасти себе і свої родини від фізичної розправи радянської влади, після другої світової війни залишили Україну і виїхали до західних держав, було протягом довшого часу невідоме ані в середовищі інтелектуалів, ані пересічному громадянину. Науковий співробітник Української академії наук, мовознавець, літературознавець, викладач у київських вищих закладах І.В.Губаржевський з початком війни стає священиком. В еміграції він поряд з душпастирською працею виступає як письменник, перекладач, публіцист, критик, редактор, викладач.
Губаржевський Ігор Володимирович народився 30 травня 1905 року в сім’ї священика Володимира і Марії Губаржевських у с. Дерешова Ново-Ушицького повіту Камянець-Подільської губернії (нині: Мурованокуриловецький р-н Вінницької обл.) ). Дитинство і рання юність І.В.Губаржевського пройшли в с. Паланка Гайсинського повіту на Поділлі (нині: с.Заозерне Тульчинського р-ну Вінницької обл.). У 1917 році закінчив Подільську духовну семінарію. У 1921 році І.В.Губаржевський приїхав до Києва на навчання у Київському археологічному інституті (відділ етнології). У 1930 році він екстерном складає іспити на історико-філологічному відділі Київського інституту народної освіти з правом викладання мови і літератури у середніх і вищих навчальних закладах.
З 1925 по 1930 рік був лектором на Київських державних курсах українознавства. У 1928-1941 роках працював науково-технічним, молодшим і старшим співробітником в секції діалектології Науково-дослідного інституту мовознавства Всеукраїнської академії наук. Крім того, з 1937 року працював доцентом, пізніше професором і керівником кафедри російської мови і літератури Київського педагогічного інституту. У 1939 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Шевченко і сучасна літературна мова», офіційними опонентами на захисті якої були професори Харківського університету академік Л.А.Булаховський і кандидат історичних наук Ю.В.Шевельов.
З початком війни був включений до списку співробітників ВУАН, що підлягали евакуації до Уфи, однак через захворювання дітей залишився у Києві. 27 грудня 1941 року відбулося рукоположення його єпископом Леонтієм (Філіппович) в диякони, а 29 грудня – у священики в Богоявленському монастирі Житомира. На початку 1942 року був призначений настоятелем і благочинним м. Чоповичі Коростенського повіту Житомирської обл. (нині: Малинського р-ну Житормирської обл.) та довколишніх сіл. За час священицтва І.Губаржевського у м.Чоповичі була побудована церква, що дії до сьогодні. У жовтні 1943 році родина Губаржевських вирушила на захід в еміграцію. В 1945 році о. митрат І.Губаржевський був призначений настоятелем в парафію табору переміщених осіб Гайденау біля Гамбурга. Одночасно в 1945-1948 роках був керівником курсів української мови і літератури в Народному університеті табору, а також видавав журнал «Похід».
У 1948 році І.Губаржевський прибуває до Великобританії як голова Генерального церковного управління Української автокефальної православної церкви з місцем осідку у Лондоні, де організував українське церковне життя, зокрема придбав для церкви будинок, друкарню, започаткував друкування єдиного в той час у Європі українського православного церковного органу, створив Братство св. Архістратига Михаїла. Був редактором часописів «Братський Листок» та «Хрест і Тризуб». Крім того, у Великобританії І.Губаржевський викладав російську мову у військовій школі для підготовки морських офіцерів Військо-морського флоту Великобританії.
На початку 1960 року І.В.Губаржевський з родиною переїхав до США, де займався душпастирською працею в Св.Успінської парафії Української автокефальної православної церкви в м. Трентон, Нью Джерсі, Св.Андріівської парафії Української автокефальної православної церкви в м. Філадельфія, св. Архістратига Михаїла Української автокефальної православної церкви в м. Нью-Йорк. Одночасно працював викладачем російської та української мов. В останні роки життя створив Український православний лекторій, де читав лекції на історично-релігійні теми. В еміграції писав статті переважно богословського і релігійно-виховного характеру, що друкувалися у різних еміграційних часописах, а також окремими брошурами.
Помер І.В.Губаржевський 5 листопада 1970 року в Нью-Йорку.
(із сайту: www.library.ukma.kiev.ua)
Рік тому особистий архів Ігоря Губаржевського було урочисто подаровано його донькою Науковій бібліотеці Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Опис архіву у форматі PDF можне переглянути за посиланням.
Вінниччина цього дня подарувала світові Ігоря Володимировича Губаржевського - письменника, мовознавця, викладача, священика, якому довелось плідно попрацювати не лише на теренах власної батьківщини, але й перебуваючи в еміграції.
Губаржевський І.В. належить до того покоління українських діячів, життя яких під тиском історичних, військових, ідеологічних обставин було поділено щонайменше на два пласти: життя на батьківщині і в еміграції. Крім того, ім’я І.В.Губаржевського, як й імена більшості українців, що, намагаючись спасти себе і свої родини від фізичної розправи радянської влади, після другої світової війни залишили Україну і виїхали до західних держав, було протягом довшого часу невідоме ані в середовищі інтелектуалів, ані пересічному громадянину. Науковий співробітник Української академії наук, мовознавець, літературознавець, викладач у київських вищих закладах І.В.Губаржевський з початком війни стає священиком. В еміграції він поряд з душпастирською працею виступає як письменник, перекладач, публіцист, критик, редактор, викладач.
Губаржевський Ігор Володимирович народився 30 травня 1905 року в сім’ї священика Володимира і Марії Губаржевських у с. Дерешова Ново-Ушицького повіту Камянець-Подільської губернії (нині: Мурованокуриловецький р-н Вінницької обл.) ). Дитинство і рання юність І.В.Губаржевського пройшли в с. Паланка Гайсинського повіту на Поділлі (нині: с.Заозерне Тульчинського р-ну Вінницької обл.). У 1917 році закінчив Подільську духовну семінарію. У 1921 році І.В.Губаржевський приїхав до Києва на навчання у Київському археологічному інституті (відділ етнології). У 1930 році він екстерном складає іспити на історико-філологічному відділі Київського інституту народної освіти з правом викладання мови і літератури у середніх і вищих навчальних закладах.
З 1925 по 1930 рік був лектором на Київських державних курсах українознавства. У 1928-1941 роках працював науково-технічним, молодшим і старшим співробітником в секції діалектології Науково-дослідного інституту мовознавства Всеукраїнської академії наук. Крім того, з 1937 року працював доцентом, пізніше професором і керівником кафедри російської мови і літератури Київського педагогічного інституту. У 1939 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Шевченко і сучасна літературна мова», офіційними опонентами на захисті якої були професори Харківського університету академік Л.А.Булаховський і кандидат історичних наук Ю.В.Шевельов.
З початком війни був включений до списку співробітників ВУАН, що підлягали евакуації до Уфи, однак через захворювання дітей залишився у Києві. 27 грудня 1941 року відбулося рукоположення його єпископом Леонтієм (Філіппович) в диякони, а 29 грудня – у священики в Богоявленському монастирі Житомира. На початку 1942 року був призначений настоятелем і благочинним м. Чоповичі Коростенського повіту Житомирської обл. (нині: Малинського р-ну Житормирської обл.) та довколишніх сіл. За час священицтва І.Губаржевського у м.Чоповичі була побудована церква, що дії до сьогодні. У жовтні 1943 році родина Губаржевських вирушила на захід в еміграцію. В 1945 році о. митрат І.Губаржевський був призначений настоятелем в парафію табору переміщених осіб Гайденау біля Гамбурга. Одночасно в 1945-1948 роках був керівником курсів української мови і літератури в Народному університеті табору, а також видавав журнал «Похід».
У 1948 році І.Губаржевський прибуває до Великобританії як голова Генерального церковного управління Української автокефальної православної церкви з місцем осідку у Лондоні, де організував українське церковне життя, зокрема придбав для церкви будинок, друкарню, започаткував друкування єдиного в той час у Європі українського православного церковного органу, створив Братство св. Архістратига Михаїла. Був редактором часописів «Братський Листок» та «Хрест і Тризуб». Крім того, у Великобританії І.Губаржевський викладав російську мову у військовій школі для підготовки морських офіцерів Військо-морського флоту Великобританії.
На початку 1960 року І.В.Губаржевський з родиною переїхав до США, де займався душпастирською працею в Св.Успінської парафії Української автокефальної православної церкви в м. Трентон, Нью Джерсі, Св.Андріівської парафії Української автокефальної православної церкви в м. Філадельфія, св. Архістратига Михаїла Української автокефальної православної церкви в м. Нью-Йорк. Одночасно працював викладачем російської та української мов. В останні роки життя створив Український православний лекторій, де читав лекції на історично-релігійні теми. В еміграції писав статті переважно богословського і релігійно-виховного характеру, що друкувалися у різних еміграційних часописах, а також окремими брошурами.
Помер І.В.Губаржевський 5 листопада 1970 року в Нью-Йорку.
(із сайту: www.library.ukma.kiev.ua)
Рік тому особистий архів Ігоря Губаржевського було урочисто подаровано його донькою Науковій бібліотеці Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Опис архіву у форматі PDF можне переглянути за посиланням.
