![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Дерев'яні церкви Вінниці
Пропоную здійснити невеличкий екскурс по старовинним дерев'яним церквам Вінниці. Так-так, саме по церквам в множині, адже на початку ХХ століття на території теперішньої Вінниці окрім збереженого понині староміського Миколаївського храму діяло ще декілька дерев'яних церков!
Тож спробуємо пригадати, якими були дерев'яні храми Вінниці сто років назад.
А розпочнемо нашу віртуальну мандрівку із Старого Міста, та його Миколаївської церкви. Все ж таки - це чи не найвідоміша споруда міста та один із символів Вінниці!
1.
Церкву було зведено на кошти прихожан в 1746 році та освячено в ім'я святого Миколая. До речі, початково храм зводився в якості уніатського, і "перейшов" до православ'я лише через чверть століття після спорудження.
2.
Далі, спускаємось вниз за течією Буга до Сабарова, де 1731 року було споруджено Чудо-михайлівську церкву (про яку я вже робив допис). Цьому скромному храму вдалося пережити другу світову та громадянські війни, але вже в новітні часи його було втрачено.
3.
Із Сабарова прямуємо до сусіднього села Вишня (теперішня назва - Пирогове), де 1784 року на кошти поміщика Аполінарія Греколевського та місцевих прихожан було збудовано храм Покрови Божої Матері. Через сто років поруч із старою церквою зводиться новий мурований храм (із усипальницею славетного хірурга Миколи Пирогова). Відтоді дерев'яна церква Покрови Божої Матері починає потроху занепадати, допоки зовсім не зникне в круговерті історії.
4.
Наступна зупинка нашої віртуальної подорожі - П'ятничани, та місцева церква Різдва богородиці, яку було збудовано у 1732 році. Цей храм проіснував близько двохсот років та зник в 20-3- роках ХХ століття. (Дізнатись більше про дерев'яну п'ятничанську церкву можна у ФБ-спільноті Історія Вінниці)
5.
Далі відправляємось у Малі хутори, де в 1783 році збудовано храм на честь Святого апостола і євангеліста Іоана Богослова. На початку ХХ століття поруч було зведено нову велику муровану церкву (що й дотепер існує) і відтоді відомості про старий дерев'яних храм втрачаються.
6.
І наостанок побуваємо у Великих Хуторах. Хоч це формально і не Вінниця, але оскільки чіткого кордону між "самостійними" Великими Хуторами та "вінницькими" Малими Хуторами не існує, то будемо вважати їх в рамках цього допису частиною міста. До того ж фотографія, яку ви бачите, була узята із праці Григорія Павлуцького - "Дерев'яні церкви в м. Вінниці".
Церкву у Великих Хуторах було зведено 1726 року та освячено на честь святого Георгія. Храм проіснував понад двісті років і (як і сабарівський побратим) зник відносно недавно, вже в повоєнні роки...
Що ж на цьому нашу подорож поки що можна вважати завершеною. Але тільки поки що! Хтозна, які ще фотографії вінницьких старожитностей припадають пилом у всіляких архівах та чекають публікації на широкий загал...
P.S.: Фотографії вінницьких дерев'яних церков взято із наступних джерел:
Фото №1, №5, №6 - із книги Г.Павлуцького Деревянные и каменные храмы;
Фото №2 - із ВК-спільноти Культурна спадщина Вінниччини
Фото №3 - із книги В.Шилова За оградой старинных усадеб. Том 3;
Фото №4 - знімок професора С.Таранушенка, викладений у ВК-спільноті Історія Вінниці
Тож спробуємо пригадати, якими були дерев'яні храми Вінниці сто років назад.
А розпочнемо нашу віртуальну мандрівку із Старого Міста, та його Миколаївської церкви. Все ж таки - це чи не найвідоміша споруда міста та один із символів Вінниці!
1.
Церкву було зведено на кошти прихожан в 1746 році та освячено в ім'я святого Миколая. До речі, початково храм зводився в якості уніатського, і "перейшов" до православ'я лише через чверть століття після спорудження.
2.
Далі, спускаємось вниз за течією Буга до Сабарова, де 1731 року було споруджено Чудо-михайлівську церкву (про яку я вже робив допис). Цьому скромному храму вдалося пережити другу світову та громадянські війни, але вже в новітні часи його було втрачено.
3.
Із Сабарова прямуємо до сусіднього села Вишня (теперішня назва - Пирогове), де 1784 року на кошти поміщика Аполінарія Греколевського та місцевих прихожан було збудовано храм Покрови Божої Матері. Через сто років поруч із старою церквою зводиться новий мурований храм (із усипальницею славетного хірурга Миколи Пирогова). Відтоді дерев'яна церква Покрови Божої Матері починає потроху занепадати, допоки зовсім не зникне в круговерті історії.
4.
Наступна зупинка нашої віртуальної подорожі - П'ятничани, та місцева церква Різдва богородиці, яку було збудовано у 1732 році. Цей храм проіснував близько двохсот років та зник в 20-3- роках ХХ століття. (Дізнатись більше про дерев'яну п'ятничанську церкву можна у ФБ-спільноті Історія Вінниці)
5.
Далі відправляємось у Малі хутори, де в 1783 році збудовано храм на честь Святого апостола і євангеліста Іоана Богослова. На початку ХХ століття поруч було зведено нову велику муровану церкву (що й дотепер існує) і відтоді відомості про старий дерев'яних храм втрачаються.
6.
І наостанок побуваємо у Великих Хуторах. Хоч це формально і не Вінниця, але оскільки чіткого кордону між "самостійними" Великими Хуторами та "вінницькими" Малими Хуторами не існує, то будемо вважати їх в рамках цього допису частиною міста. До того ж фотографія, яку ви бачите, була узята із праці Григорія Павлуцького - "Дерев'яні церкви в м. Вінниці".
Церкву у Великих Хуторах було зведено 1726 року та освячено на честь святого Георгія. Храм проіснував понад двісті років і (як і сабарівський побратим) зник відносно недавно, вже в повоєнні роки...
Що ж на цьому нашу подорож поки що можна вважати завершеною. Але тільки поки що! Хтозна, які ще фотографії вінницьких старожитностей припадають пилом у всіляких архівах та чекають публікації на широкий загал...
P.S.: Фотографії вінницьких дерев'яних церков взято із наступних джерел:
Фото №1, №5, №6 - із книги Г.Павлуцького Деревянные и каменные храмы;
Фото №2 - із ВК-спільноти Культурна спадщина Вінниччини
Фото №3 - із книги В.Шилова За оградой старинных усадеб. Том 3;
Фото №4 - знімок професора С.Таранушенка, викладений у ВК-спільноті Історія Вінниці