![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Село Шершні Тиврівського району. В гості до малого Леонтовича.
Село Шершні, що на Тиврівщині, мальовничо розкинулось на гранітних пагорбах Південного Бугу. Серед туристів воно в першу чергу знане тим, що...
Але це я вже забрехався. Насправді більшість звичайних туристи про Шершні навіть не чули, та й краєзнавці скажуть про них не так вже й багато.
Офіційні списки пам'яток культури сповіщають лише про наявність трьох охоронних об'єктів. Один із них — це стандартний монумент жертвам Другої світової, другий — могила першого комсомольця села, а от третя пам'ятка справді цікава. Виявляється, в Шершнях збереглась хата, в якій провів дитячі роки всесвітньо відомий композитор Микола Леонтович!
Так-так, це саме він автор однієї з найвідоміших в світі різдвяних мелодій «Carol of the Bells», яку він створив на основі української обрядової пісні "Щедрик".
Один лиш цей факт робить подорож до Шершнів надзвичайно інтригуючою. А враховуючи те, що практично в кожному населеному пункті можна відшукати щось цікаве, мандрівка до цього села окреслює райдужні перспективи.
Та спершу змушений признатися, що мандрівка до Шершнів виявилась незапланованою. Спершу ми разом із![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
vokinburt'ом планували просто навідатись на аеродром в сусідні Сутиски. Але сонячна травнева погода виявилась настільки гарною, що ми спершу вирішили трохи прогулятися околицями. І, як то кажуть, загуляли так, що на аеродром так і не потрапили. Зате забрели в Шершні.
1.
Приїхавши маршруткою до Сутисок, спускаємось до Бугу біля греблі ГЕС. За греблею видно саму споруду електростанції, а також колишні цехи винокурного заводу пана Гейдена.
2.
Взагалі то на цьому ми мали розвернутись та піти до аеропорту, але таким чудовим літнім днем гріх було не прогулятися мальовничими берегами річки. Тож переходимо дерев'яним містком через Буг та рухаємось вниз за течією.
3.
На лівому березі залишається здоровенна споруда заводу автоелектроапаратури, що зайняла стіни колишнього парового млина графа Гейдена.
4.
Десь на пагорбах за деревами вже ховаються крайні хати села Шершні, тож вирішуємо туди завітати.
5.
Брукована дорога в'ється все вище й вище, і ми виходимо нею на своєрідний оглядовий майданчик.
6.
Звідси відкривається чудовий краєвид на Сутиски. Їхню греблю та завод АЕА видно наче на долоні.
7.
Уважний читач помітить на цьому фото одразу трьох блогерів ;)
8.
Тим часомvokinburt озброївся телевиком, яким можна запросто "дострелити" аж до садиби Гейдена, яка знаходиться за півтора кілометра від нас.
9.
А це Пінгвін позує на фоні центральної частини Сутисок :)
10.
Неподалік в долині річечки-струмочка Кудашівки розташована мальовнича зона відпочинку із альтанкою, стилізованою під корабель. Ліворуч в кадрі видно старовинну могилу. На жаль, історії її появи я не знаю...
11.
Небо, віддзеркалюючись в калюжі у формі перевернутого серця, натякає, що тут слід встановити знак "Я ♥ Шершні" :)
12.
Сади навколо потопають в рясному цвітінні, сповнюючи повітря медовими ароматами.
13.
Ми ж ізvokinburt'ом прошкуємо через квітучий коридор до центру Шершнів.
14.
Вузенька ґрунтова доріжка виводить нас до просторого майдану, рясно порослого травою.
15.
vokinburt старанно фіксує на камеру місцеву фауну :)
16.
Ну ж бо як таких гарних козенят можна не сфоткати?
17.
А ось цей напівзруйнований будинок виявився будинком Леонтовича!
18.
Меморіальна табличка свідчить, що саме тут майбутній композитор провів свої дитячі роки, але щодо достовірності інформації у мене виникли великі сумніви.
Справа в тому, що Микола Леонтович був сином священика, а в невеликих селах та містечках оселі священнослужителів, як правило, знаходяться біля самого храму. В Шершнях же хатина з меморіальною табличкою знаходиться на чималій відстані від церкви...
Більш того, в історичних документах згадується, що всі приміщення священика згоріли в 1898 році, через 10 років після того, як родина Леонтовичів покинула Шершні! Тож, імовірніше за все, меморіальну дощечку просто пригвинтили до першого-ліпшого старого будинку, як це зробили із "будинком Брусилова" у Вінниці та "будинком Некрасова" у Немирові...
19.
Як би там не було, але будівля виглядає жалюгідно. Навіть якщо Леонтович ніколи в ній не жив, старовинний будинок було б непогано привести до ладу.
20.
Неподалік розташований вже згадуваний гранітний обеліск жертвам Другої світової війни.
21.
Поруч стоїть скромний пам'ятник жертвам Голодомору та політичних репресій 30-х років.
22.
Тим часом місцеві мешканці, побачивши двох нетутешніх з фотоапаратами, сприйняли нас за журналістів та попросили відзняти місцевий дитсадок. В ньому вже кілька місяців тривав ремонт, тож селяни занепокоїлись, що його так і не відкриють і їм не буде куди водити діток та онуків.
Врешті решт ми таки піддались на вмовляння місцевих, та пішли старовинним бруком в напрямку дитсадка.
23.
А от, власне, й сам дитсадок. Сподіваюсь, що невдовзі після нашого візиту його таки відкрили після ремонту. Принаймніvokinburt писав про цю проблему в своїй стрічці Фейсбуку.
24.
Якщо сама будівля садка виглядала доволі непогано, то дитячим майданчикам явно не завадив би суттєвий апгрейд.
25.
Поруч із дитсадком знаходиться плодоконсервний завод.
26.
На територію заводу ми не пішли, а даремно! Виявляється, його історія бере початок ще з другої половини ХІХ століття! 1871 року граф Гейден звів тут гуральню, яку за радянських часів переобладнали на виробництво безалкогольної продукції.
27.
Добре, що старовинний корпус панської гуральні відзняв Андрій Стебелєв, тож фотографію вдалось знайти в інтернеті. А крім того Андрій ще й написав про Шершні чудову статтю до Вікіпедії, тож кому цікава детальна історія цього села, читайте за посиланням.
28.
Ми ж тільки сфотографували баранців біля стін колишнього винокурного/плодоконсервного заводу та трішки поблукали навколо.
29.
Із буйних хащів виглядає колишня заводська їдальня.
30.
Іще якась покинута (але не закинута) споруда.
31.
Окрім архітектури трохи пофоткав квіти вероніки дібровної, що рясно вкрили землю під ногами, після чого пішли назад до центру Шершнів.
32.
Автобусна зупинка "Шершні" іще зберегла залишки мозаїки і так і проситься на сторінки ЖЖ-спільноти Zupynka.
33.
В цьому будинку кінця ХІХ століття нині розмістилась сільрада. Судячи із архітектури, в царські часи тут також була якась установа.
34.
А неподалік із-за паркану виглядає справжнісінький пепелац :)
35.
А ось і головна архітектурна домінанта села — Хресто-Воздвиженська церква. Храм було зведено ще в 1825 році, і він має оригінальну архітектуру, нетипову для православних церков. Та, незважаючи на це, пам'ятка не наділена охоронним статусом.
36.
Якщо поглянути на церкву в профіль, то її можна переплутати із католицьким костелом. Проте, як сповіщає "Статистичний опис церков та парафій", цей храм від початку будувався православним. Просто в поміщика Ігнатія Собіщанського, який фінансував будівництво, закінчились кошти. Тож із запланованих двох куполів звели лише один над дзвіницею. Але хто його знає, як воно було насправді, адже в дійсності споруда виглядає довершено та гармонійно.
37.
За церквою знаходиться 9-річна школа. До речі, цій будівлі також понад сто років!
38.
На цьому ми припинили знайомство із селом та попрямували назад до Бугу.
39.
Від свіжого повітря паморочиться в голові та безнадійно завалюється горизонт :)
40.
41.
А тим часом ми підходимо до місцевої ботанічної пам'ятки — Шершнянської скелі.
42.
На жаль, за законом підлості сонце сховалось за хмари, як тільки но ми підішли до найбільш мальовничого місця. Тож для кращого уявлення дам кілька старих осінніх фотографій Шершнянської скелі.
43.
44.
45.
46.
47.
А це вже вигляд із скелі на другий міст, яким можна перейти від Шершнів до Сутисок. Але перш ніж ним вертатися, ми ще прогуляємось вздовж берега до садиби Гейдена, щоб відзняти її через водну гладь Південного Бугу.
48.
Шкода, що палац Гейдена до нашого часу не зберігся. Але добре, що хоч залишилась декоративна башта одного із флігелів, яка додає нотку романтичності.
49.
На скелі розміщений оглядовий майданчик, декорований під руїни старовинного замку, а праворуч від нього видніється головний корпус сутиської школи-інтернату, зведеної на місці колишнього палацу.
50.
Ну та про Сутиски колись буде окрема розповідь, а ми тим часом вертаємось до мосту та переходимо Південний Буг, востаннє фотографуючи Шершнянську скелю.
51.
Ну і насамкінець декілька сканів із історичних довідників, в яких можна прочитати про Шершні. Коротенька замітка із "Довідника Південно-руського краю" за 1913 рік...
... та історія села із "Статистичного опису церков та парафій Подільської губернії", виданого в 1901 році.
Але це я вже забрехався. Насправді більшість звичайних туристи про Шершні навіть не чули, та й краєзнавці скажуть про них не так вже й багато.
Офіційні списки пам'яток культури сповіщають лише про наявність трьох охоронних об'єктів. Один із них — це стандартний монумент жертвам Другої світової, другий — могила першого комсомольця села, а от третя пам'ятка справді цікава. Виявляється, в Шершнях збереглась хата, в якій провів дитячі роки всесвітньо відомий композитор Микола Леонтович!
Так-так, це саме він автор однієї з найвідоміших в світі різдвяних мелодій «Carol of the Bells», яку він створив на основі української обрядової пісні "Щедрик".
Один лиш цей факт робить подорож до Шершнів надзвичайно інтригуючою. А враховуючи те, що практично в кожному населеному пункті можна відшукати щось цікаве, мандрівка до цього села окреслює райдужні перспективи.
Та спершу змушений признатися, що мандрівка до Шершнів виявилась незапланованою. Спершу ми разом із
vokinburt'ом планували просто навідатись на аеродром в сусідні Сутиски. Але сонячна травнева погода виявилась настільки гарною, що ми спершу вирішили трохи прогулятися околицями. І, як то кажуть, загуляли так, що на аеродром так і не потрапили. Зате забрели в Шершні.1.
Приїхавши маршруткою до Сутисок, спускаємось до Бугу біля греблі ГЕС. За греблею видно саму споруду електростанції, а також колишні цехи винокурного заводу пана Гейдена.
2.
Взагалі то на цьому ми мали розвернутись та піти до аеропорту, але таким чудовим літнім днем гріх було не прогулятися мальовничими берегами річки. Тож переходимо дерев'яним містком через Буг та рухаємось вниз за течією.
3.
На лівому березі залишається здоровенна споруда заводу автоелектроапаратури, що зайняла стіни колишнього парового млина графа Гейдена.
4.
Десь на пагорбах за деревами вже ховаються крайні хати села Шершні, тож вирішуємо туди завітати.
5.
Брукована дорога в'ється все вище й вище, і ми виходимо нею на своєрідний оглядовий майданчик.
6.
Звідси відкривається чудовий краєвид на Сутиски. Їхню греблю та завод АЕА видно наче на долоні.
7.
Уважний читач помітить на цьому фото одразу трьох блогерів ;)
8.
Тим часом
vokinburt озброївся телевиком, яким можна запросто "дострелити" аж до садиби Гейдена, яка знаходиться за півтора кілометра від нас. 9.
А це Пінгвін позує на фоні центральної частини Сутисок :)
10.
Неподалік в долині річечки-струмочка Кудашівки розташована мальовнича зона відпочинку із альтанкою, стилізованою під корабель. Ліворуч в кадрі видно старовинну могилу. На жаль, історії її появи я не знаю...
11.
Небо, віддзеркалюючись в калюжі у формі перевернутого серця, натякає, що тут слід встановити знак "Я ♥ Шершні" :)
12.
Сади навколо потопають в рясному цвітінні, сповнюючи повітря медовими ароматами.
13.
Ми ж із
vokinburt'ом прошкуємо через квітучий коридор до центру Шершнів.14.
Вузенька ґрунтова доріжка виводить нас до просторого майдану, рясно порослого травою.
15.
vokinburt старанно фіксує на камеру місцеву фауну :)16.
Ну ж бо як таких гарних козенят можна не сфоткати?
17.
А ось цей напівзруйнований будинок виявився будинком Леонтовича!
18.
Меморіальна табличка свідчить, що саме тут майбутній композитор провів свої дитячі роки, але щодо достовірності інформації у мене виникли великі сумніви.
Справа в тому, що Микола Леонтович був сином священика, а в невеликих селах та містечках оселі священнослужителів, як правило, знаходяться біля самого храму. В Шершнях же хатина з меморіальною табличкою знаходиться на чималій відстані від церкви...
Більш того, в історичних документах згадується, що всі приміщення священика згоріли в 1898 році, через 10 років після того, як родина Леонтовичів покинула Шершні! Тож, імовірніше за все, меморіальну дощечку просто пригвинтили до першого-ліпшого старого будинку, як це зробили із "будинком Брусилова" у Вінниці та "будинком Некрасова" у Немирові...
19.
Як би там не було, але будівля виглядає жалюгідно. Навіть якщо Леонтович ніколи в ній не жив, старовинний будинок було б непогано привести до ладу.
20.
Неподалік розташований вже згадуваний гранітний обеліск жертвам Другої світової війни.
21.
Поруч стоїть скромний пам'ятник жертвам Голодомору та політичних репресій 30-х років.
22.
Тим часом місцеві мешканці, побачивши двох нетутешніх з фотоапаратами, сприйняли нас за журналістів та попросили відзняти місцевий дитсадок. В ньому вже кілька місяців тривав ремонт, тож селяни занепокоїлись, що його так і не відкриють і їм не буде куди водити діток та онуків.
Врешті решт ми таки піддались на вмовляння місцевих, та пішли старовинним бруком в напрямку дитсадка.
23.
А от, власне, й сам дитсадок. Сподіваюсь, що невдовзі після нашого візиту його таки відкрили після ремонту. Принаймні
vokinburt писав про цю проблему в своїй стрічці Фейсбуку.24.
Якщо сама будівля садка виглядала доволі непогано, то дитячим майданчикам явно не завадив би суттєвий апгрейд.
25.
Поруч із дитсадком знаходиться плодоконсервний завод.
26.
На територію заводу ми не пішли, а даремно! Виявляється, його історія бере початок ще з другої половини ХІХ століття! 1871 року граф Гейден звів тут гуральню, яку за радянських часів переобладнали на виробництво безалкогольної продукції.
27.
Добре, що старовинний корпус панської гуральні відзняв Андрій Стебелєв, тож фотографію вдалось знайти в інтернеті. А крім того Андрій ще й написав про Шершні чудову статтю до Вікіпедії, тож кому цікава детальна історія цього села, читайте за посиланням.
28.
Ми ж тільки сфотографували баранців біля стін колишнього винокурного/плодоконсервного заводу та трішки поблукали навколо.
29.
Із буйних хащів виглядає колишня заводська їдальня.
30.
Іще якась покинута (але не закинута) споруда.
31.
Окрім архітектури трохи пофоткав квіти вероніки дібровної, що рясно вкрили землю під ногами, після чого пішли назад до центру Шершнів.
32.
Автобусна зупинка "Шершні" іще зберегла залишки мозаїки і так і проситься на сторінки ЖЖ-спільноти Zupynka.
33.
В цьому будинку кінця ХІХ століття нині розмістилась сільрада. Судячи із архітектури, в царські часи тут також була якась установа.
34.
А неподалік із-за паркану виглядає справжнісінький пепелац :)
35.
А ось і головна архітектурна домінанта села — Хресто-Воздвиженська церква. Храм було зведено ще в 1825 році, і він має оригінальну архітектуру, нетипову для православних церков. Та, незважаючи на це, пам'ятка не наділена охоронним статусом.
36.
Якщо поглянути на церкву в профіль, то її можна переплутати із католицьким костелом. Проте, як сповіщає "Статистичний опис церков та парафій", цей храм від початку будувався православним. Просто в поміщика Ігнатія Собіщанського, який фінансував будівництво, закінчились кошти. Тож із запланованих двох куполів звели лише один над дзвіницею. Але хто його знає, як воно було насправді, адже в дійсності споруда виглядає довершено та гармонійно.
37.
За церквою знаходиться 9-річна школа. До речі, цій будівлі також понад сто років!
38.
На цьому ми припинили знайомство із селом та попрямували назад до Бугу.
39.
Від свіжого повітря паморочиться в голові та безнадійно завалюється горизонт :)
40.
41.
А тим часом ми підходимо до місцевої ботанічної пам'ятки — Шершнянської скелі.
42.
На жаль, за законом підлості сонце сховалось за хмари, як тільки но ми підішли до найбільш мальовничого місця. Тож для кращого уявлення дам кілька старих осінніх фотографій Шершнянської скелі.
43.
44.
45.
46.
47.
А це вже вигляд із скелі на другий міст, яким можна перейти від Шершнів до Сутисок. Але перш ніж ним вертатися, ми ще прогуляємось вздовж берега до садиби Гейдена, щоб відзняти її через водну гладь Південного Бугу.
48.
Шкода, що палац Гейдена до нашого часу не зберігся. Але добре, що хоч залишилась декоративна башта одного із флігелів, яка додає нотку романтичності.
49.
На скелі розміщений оглядовий майданчик, декорований під руїни старовинного замку, а праворуч від нього видніється головний корпус сутиської школи-інтернату, зведеної на місці колишнього палацу.
50.
Ну та про Сутиски колись буде окрема розповідь, а ми тим часом вертаємось до мосту та переходимо Південний Буг, востаннє фотографуючи Шершнянську скелю.
51.
Ну і насамкінець декілька сканів із історичних довідників, в яких можна прочитати про Шершні. Коротенька замітка із "Довідника Південно-руського краю" за 1913 рік...
... та історія села із "Статистичного опису церков та парафій Подільської губернії", виданого в 1901 році.
no subject
no subject